Неможливо забути минуле,-
У ньому радість була і печаль...
Та так швидко усе промайнуло,
І вернути не можна на жаль...
Я минуле не можу забути,-
Воно в серці живе і в душі,
І веде мене в зриме майбутнє,-
В теплий час, у морози й дощі...
Намагаюся все осягнути,
Чую предків своїх голоси,
Як вдається минуле збагнути,-
Я німію від щастя й краси...
Дістаю я у спогадах втіху,
Що торкає і серця, й душі,
Завмираю від щастя і лиха,
І пишу оповідки й вірші...
Проростає в мені все вагоме,-
(Блакить неба була і тоді),..
Серед ясних тодішніх просторів,-
Чую спів солов"їниї хорів...
Кожен спогад - це плюс для натхнення,
А ночами ще й райдужні сни,
У майбутнє вагоме знамення,
І ще й захист від сліз і журби...
Не цурайтеся, люди, минулого,
Не затоптуйте все у багні,
Світлі поклики линуть від нього,-
До єднання всієї рідні...
А єднання нам Богом дароване,
І відчуть його треба усім,
Бо ж минуле вагоме і значиме,
Не повторне у диво - красі!..
Без минулого світле майбутнє,
Неможливо собі уявить...
То ж наповнимо чаші по вінця,
Скажем разом: вперед всі ідіть...
Мріять треба усім про майбутнє,
Вірить щастя і нас не мине,
В житті кожного все буде путнє,
Й перемога колись все ж гряде!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833238
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.04.2019
автор: геометрія