Своє вже відспівали треті півні,
Лиш відгомін в гаю від тих старих сичів.
Краї від місяця у небі рівні-рівні
Й під ясен вітер наскидав сухих сучків.
Давно спалили ту стару колиску:
Відколисала в пісні всіх своїх дітей.
А діти попід тином сипали намисто,
Дарма у очі їм дивився Прометей.
Сумні на мою душу впали думи,
Що лихо з ними, нам казав колись Тарас.
Народові недоля нерви рве, як струни,
Хтось в наших душах звів чорнобильський каркас.
Ми ще не мертві - маєм мати сором!
Ми ще не відгомін від тих старих сичів.
Народом бути - не співати пісню хором
Й не проклинати в ніч новітніх паничів.
[i]*ілюстрація художника О.Шупляка[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833135
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2019
автор: Галина Яцків