В пожежі нищиться Нотр-Дам.
Бентежить звістка епохальна,
Це звернення до всіх мирян.
В серцях їх зріють запитання:
Чому так болісно для нас
Почути про велику втрату?
Можливо, це останній шанс,
Щоб небайдужих об’єднати?!!!
Бо святість символів завжди
Увагу привертала світу.
Як фенікс з попелу біди,
Вона підніметься, щоб жити!
Весь світ завмер в жахливу ніч.
Крізь сльози, стверджується лихо.
У перехресті, віч на віч,
Добро і зло, порядність й пиха.
Храм відбудується людьми!
Найголовніше – в серці ВІРА!
Щоб мали честь і совість ми,
Не дошкуляла нам зневіра.
Огидні жадібність, брехня!
Позбутися їх так важливо.
У буднях завтрашнього дня,
Щоб почуватися щасливим.
16.04.2019
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119041607803
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832984
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2019
автор: Вікторія Лимар