Мовчати, солодко зітхати –
така оказія у нас.
Погода б'є у тулумбас,
але заказано – мовчати.
Пенати кликали не раз
ховатися у наші шати...
І забуваємо на час
свої оази і пенати.
Та як не перейти ту грань,
коли минає таємниця
і понесе у світ жар-птиця
цю наготу недомовлянь?
Ми помилялися. Поглянь,
яка вузька стає границя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832978
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 16.04.2019
автор: I.Teрен