Яка ж вона дванадцята весна !?
В фіалках ніжних згублена марою ?
В останнім подиху не житого життя,
Застивша ще вчорашньою золою ?
Яка ж вона !? У спогадах палати ?
У відліку нестерпності й жалю ?
Ти не повіриш, та вона крилата
І стрімко набирає висоту.
Моя нова дванадцята весна...
В обіймах вітру, в терпкості трави,
А я є в ній! Я вже перемогла,
Впіймавши перші паростки роси.
І, навіть, не лякає далечінь,
Де небо сипле сонячне проміння.
Крізь нього гори шлють ласкаву тінь
Просторих плеч величного каміння.
Такі вже вічні, волею сповиті
В безмежжі часу, простору, віків.
Лиш їм відомо як цей світ любити
Так, як ніхто любити ще не вмів.
В примарних стінах ехом голоси
Лунають й залишаються в скалі.
А я !? Що я ? Мені ще йти і йти!
В такій живій дванадцятій весні.
14.04.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832975
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2019
автор: Анна Януш