[i]Я лише дівчина на самокаті.
Мій рух повільний і вимагає того, щоб докладала багато зусиль.
А ще мій шлях, вимощений бруківкою, явно не розрахований на такий вид транспорту.
Та й самокат не мій.
Я просуваюсь вгору – скочуюсь донизу. І знову починаю підйом.
Втомлена і майже у розпачі – це мій звичний стан від початку цієї самокатної мандрівки.
Само-кат. Угу, я сама собі кат.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832939
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2019
автор: SERA.fima