Займеться білим цвітом лобода.
По храмах досі, замість благодаті,
над златом – кадебешна злободать:
здушити, затравити, загойдати.
«Знов хунта і ухилення в розкол...
Життя курбелить, наче на батуті.
Та гріє погляд, поряд з образком, –
з портрету стежить рідний ліліпутін.
І як би томос, наче фантомас,
у снах не колобродив, не «кошмарив», –
народ шурує звично сам до нас.
То що нам ті «бєндєровскіє шм@ри»?
То що нам ПЦУ чи УПЦ?
Чого захочуть – ми наобіцяєм.
Вже скоро поговоримо про це.
За Хама. За кагором чи за чаєм.
Земля вам пухом, ф@шики-х@хли!
Хоч навіть і під нею ви – невільні.
Живих – «жують» пузаті куполи.
Могили ж – пообплутував «маґільнік».*
Пєтлюра? Свят, свят, свят! Хай спить в землі,
немов останній витоптаний інок!»
Та духом волі дихає вже ліс,**
а з ним – холодноярівський барвінок.
© Сашко Обрій.
* московська назва барвінку.
** мається на увазі Холодний Яр - історична місцевість на Черкащині, серце запеклих національно-визвольних змагань українців з московитами у 1917 - 1920-х рр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832930
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.04.2019
автор: Олександр Обрій