Вже третій день купає місто злива,
Змиває спокій річка́ми із калюж.
Тремтить черешня, ще така вразлива
До холоду, як цей весня́ний душ.
І я тремчу, не можу не тремтіти.
Завжди під дощ мені не по собі.
Хоч я в теплі, та де б його подіти
Журбу, яка сховалася в воді.
І я сумую, чай вже не лікує,
Дивлюсь на клен в заплакане вікно.
Його безжальний вітер атакує,
Та клен, як я, змирився вже давно.
Ніщо не вічне, - дощ колись скінчиться,
І сонце переможе хмарну височінь.
Але в душі уже наза́вжди залишиться
Частинка смутку, чорна, наче тінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832900
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2019
автор: T.I.