Життя гортаю, мов новітню казку,
Де доля ще не вивела кінця,
В ній перемоги є і чорні дні поразки,
Хоч сльози й сум мені не до лиця.
Колише вітер долі білі пасма,
В очах посіяв вицвілу журу,
І весняна не веселить їх Пасха,
А шкіра рук нагадує кору,
Поморщену, потріскану і темну,
Але без неї древо згине враз.
Нехай нудна, але це вічна тема,
Бо у житті красивих менше фраз.
Там найчастіше – сіроокі будні,
Та не біда: господар долі – я,
Тож виберу моменти незабутні,
І допоможе в цім мені сім’я.
12.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832884
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2019
автор: Ганна Верес