Пропахла порохом земля зазеленіти має,
Звільнившись раз і назавжди із клішень упирів.
Концтабір моторошний цей — режим цей — ми зламаєм.
Він не встоїть більш проти нас. Він надто застарів.
І найпрекраснішу з усіх країн — цю Україну,
Її свободу, щастя, мир, майбутнє і красу
Ми захистим. І створим тут, на залишках руїни,
Країну щастя. І на це в нас обміль є часу.
Час працюватиме на їх реванш. Тому всі зміни
Ми маємо робити так успішно, швидко, як
Той, хто рятує від вогню свій дім, свою родину.
Нехай вважає кожний з нас: «Ця справа є моя!»
Згуртуймось! Об'єднаймось! Ми є нація. Ми — разом.
Є ворог. Є задача і чіткий, рішучий план.
І є хвороба, що дає смердючі метастази.
Та є Михайло і Давід — змінити щоб цей стан.
За нас, без нас ніхто ніяк цього не зробить, браття.
Відповідальність наша це. Обов'язок це наш.
Тож скиньмо з розуму свого кайдани безпораддя.
Така свідомість — це і є за успіх наш ціна.
[i]15.04.2019, Київ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832865
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.04.2019
автор: Петро Рух