У Страстну П"ятницю зайду тихенько в храм
І на колінах підповзу до Плащаниці.
Ти, Господи, за наш життя віддав,
А ми і досі не навчилися молитись.
І ось я знову щось про себе шепочу
І до кінця не освідомлюю всю сутність,
Бо знову у молитві щось прошу,
Тому що біль твій не змогла відчути.
А ти ж колись і мій хрест підіймав,
А я сьогодні у гріхах зав"язла...
Бо вже тоді Тебе мій хрест вбивав
І спис у ребра через мене вп"явся.
Ти й через мене на Голгофу йшов,
Щоб я жила тебе на хрест поклали,
А Ти в своєму серці ніс любов
Катам своїм віддавшись на-поталу.
І я у храмі! Через всі віки
Стою й вклоняюся до Твої Плащаниці.
Прости, Ісусе, всі мої гріхи,
Прости, що нарікаю на дрібниці.
Прости, що нарікаю на життя
І що образу у душі тримаю.
Тобі своє кладаю каяття...
Прости, що знову я Тебе вбиваю.
І покотилася сльозинка по щоці,
Неначе знак твого благословіння.
За все, Ісусе, дякую Тобі
І за Твоє Святеє Воскресіння.
13. 04. 19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832690
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2019
автор: іванесса