Не пишу — виліковую душу.
В ній зажура, полин-трава.
Через хвилі розпуки мушу
пропливти до тверді сама.
Осудити когось, звинуватити?
На сліпців не тримати зла?
Може сталися у Галактиці
аномальні якісь дива:
поділились зірки на атоми,
чи прокинулась чорна діра?
Ми самі свою долю зрадили!
То до чого тепер слова?..
Т. СВІТЛА
04.2019р.
Батурин. Пам'ятник "Гетьмани. Молитва за Україну"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832663
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2019
автор: Таня Світла