Роки, роки! Пливуть без вороття,
Ну що поробиш, я вже постаріла...
Давно вплелась у коси сивина,
І з кожним днем все менше стає сили...
Усе частіш сиджу біля вікна,
Спостерігаю "вибрики" природи,
Давним-давно уже живу одна,
Й чекаю я поліпшення погоди...
Як сонце в синім небі заблищить,
Усміхнена іду я на подвір"я,
Щоб настрій й свої сили обновить,
Відчути подихи весни й повітря...
Розгляну все, що лине з віддаля,
Сусідів чи знайомих там зустріну,
Тепло і душу, й серце зігріва,
Вселяє віру у життя й надію...
Бува й порозмовляю з кимось я,
Не поскуплюсь на щирую розмову,
Оновлена стаю, ніби свята,
Берусь тоді за будь-яку роботу...
В думках моїх минуле ожива,
Іду я на город і там працюю,
Весна й робота душу звеселя,
Розбуджує солодкі думи й мрії...
Роки,роки! Пливуть без вороття,
Ну що поробиш й далі я старію...
Такі закони нашого буття,
І я живу...Живу так,як умію...
P/S: Біда не в тім, що я вже постаріла,
І не у тім, що я живу одна...
Біда у тім, що втратила я "крила",
А ще у тім, що сил уже нема...
В кожнім житті по - різному буває,
Не всіх минають прикрощі буття...
В житті нікого старість не минає,
Та кожен мріє ще про майбуття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832619
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2019
автор: геометрія