Болить у мене серце, наче рана,
І лікарі не знають, що робить.
Говорять, за межу мені ще рано,
А я не можу кроку вже ступить.
Ось прилетів мій ангел-охоронець
І крилами розводить, і мовчить,
Його прошу: - додай хоч два ще роки,
Останню книгу треба закінч́ить.
Лежу в лікарні я у люкс-палаті.
Медсестри, найгарніші в світі цім,
Снують у накрохмалених халатах,
А я всміхнутися не можу їм.
Мій ангел каже: - голову повище,
Лікуйсь і за життя тримайся ти,
Бо за лікарнею он кладовище,
На нім одні хрести, хрести, хрести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832595
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2019
автор: Володимир Бабієнко