Знову рік за роком пролітає..
знову не спинився хоч один.
Светер тіло міцно обіймає,
мов до мами пригорнувся син.
Листя шовку пролітаючи лоскоче..
бліді щоки виплакані днем.
Хто ж з сльозами брать захоче?
Рідний дурень страчений мечем.
Хто ж захоче виплакану душу?
Мабуть малість близько підійде.
Вік життя спинитися не змушу,
він як більшістъ мовчки обійде.
Знову рік за роком пролітає..
знову не спинився хоч один.
Вітер коси сиві колиха..
кров холодить стомлених судин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2019
автор: Артур Шадура