Знову грає весняна струна,
Хоч насправді давно стигла осінь.
Була молодість – зникла – нема,
Хоч у серці ношу її й досі.
Вже у котре знаходжу в очах
Вогник юності, що не згасає…
Чи то може жевріє свіча,
Від якої любов воскресає.
Я до серця тебе пригорну,
Поцілую вуста малинові.
Ми вже в котре стрічаєм весну,
А здається уперше, любове!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2019
автор: Віталій Назарук