День вкоротиішись вітає теплом
Дрібні, рясні квіти разом з нами.
Зачинок природи моменту драми
Коли на сцені колишнього злам.
Тіла стусає спека дивним колОм,
Бракує головам хіба що панами.
Дивно, в нас не ростуть банани,
І сміх погоди не є природи тлом.
Відповідають дерева майже голі,
Золото листям кинувши під ноги,
Коли зелене не грає головні ролі.
Зіткавши із сумом осінні сірі тоги,
Краси кольорів набравши доволі,
Майбутнє погоди оббиває пороги.
(Сонет)
13 листопада 1996 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831935
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 06.04.2019
автор: Володимир Кепич