Волинь моя, впізнай поета свого,
Який подарував тобі пісні.
Для тебе, земле, ніби для святого,
Я так пишу, як Бог велить мені.
Тут пуповина схована під кленом,
Цвітуть вишні, коли прийде пора.
Тут клечення під вікнами зелене,
Святою є традиція стара.
Моя, красуне, синьоока доле,
Не бачив я земель таких ніде.
Щоб так родило золотисте поле,
Як в тобі рясно синій льон цвіте.
Перед тобою стану на коліна,
Вустами дотулюся до землі.
Волинь моя, земля моя єдина,
Корінням проросла ти у мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831883
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.04.2019
автор: Віталій Назарук