Біжать понад лугом клубками духмяні тумани,
Немов незабудки синіють у мене в душі.
А сині тумани запалюють скошені рани,
Вони мов росинки блищать на густім спориші.
Пр: Синій туман нам поєднав,
Долі дві в долю життєву одну.
Синій туман в серце запав,
Ніжно торкнувши сердечну струну…
Ми йшли в незабудках небачивши білого світу,
Нас кольором синім забрав у полон цей туман.
І гріли нам душу не тільки туман, але й квіти,
А вітер легенький писав непочатий роман.
Пр: Синій туман затанцював,
Нас запросив у свій синій танок.
Синій туман в душу запав,
А серцю послав свій перший дзвінок.
Сховався туман, він зливався із хмарами в небі,
Ми вийшли із нього в холодну ранкову росу.
Неначе по лузі пливли із лебідкою лебідь,
А промені сонця писали із пари красу.
Пр: Синій туман, синій туман,
Нас заховав від сторонніх очей.
Синій туман, синій туман,
Серце коханням і нині пече.
ПІСНЯ ЗВУЧИТЬ У ФЕЙСБУЦІ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831881
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2019
автор: Віталій Назарук