Зима затамувала подих.
Принишкло у півока визира.
Проспектом покотився подив:
Що коїться? Все ожива?!
А й справді, все не так як вчора.
Ледь-ледь помітно, а не так.
І не така вже хмара чорна:
Синіє неба лівий фланг.
І десь он там на роздоріжжі
Ще донедавна, тижнів два,
Лежали білі купи сніжні,
Наразі шириться трава.
Пора бубнявіє бруньками.
Шугає сік гнучким стеблом.
Прошиті дні, немов нитками,
Жаданим, лагідним теплом.
Весни потік вдихають груди.
Співа душа на п'ять октав,
Їй навздогін співав би й грудень,
Однак його ніхто не звав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831847
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2019
автор: Оксана Пісня