[i]Дивак.[/i] Щоб віднайти себе у ній,
Зміг повернутися у час не свій.
Як повернувся, чи біда? Відчув,
Що в зовсім іншій вже себе здобув.
[i]Дивак. [/i] Оцього першого друзяка,
Тож написав аж тисячу казок.
Оце вже мрій дівочих тепла дяка,
Зробив із неї найвідомішу з зірок.
[i]Дивак.[/i] Шукав ночами
На небі ту, що безіменна й без турбот.
Собі літала десь космічними шляхами.
І їй віддав її. Чи чари? Чи одна з пишнот?
І [i]ти[/i] на це дивилась збоку, з’явилась посмішка скупа,
Часу не вистачить потоку, але ж і час – це не ріка …
[i]Ти[/i] в незвичайність утопила бажання вгодити чужим,
Із мрій зробила сірі крила, дивуєш вибором своїм …
Теж захопилася казками, зробила з мрій буденний світ,
Цілуєш тільки до нестями, просте авто як зореліт …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2019
автор: Дружня рука