Я люблю вечірнє місто
Де вулиць зламаним хребтом
Сіяє розсипане вікон намисто
Машини потоком біжать за мостом.
Його краса сувора і спокійна, геометричність ліній і будов..
Я виросла в ньому і в ньому я вільна
І в ньому пізнала основу з основ:
Ми діти асфальту цінуєм природу
Бо кожному клаптику раді її..
Якому ж "естету"з поняттям про "вроду"
Скалічить дерева прийшлось до душі?
Бо справді лякають дерева- каліки.
Комусь же прийшлась до душі ця" краса"??
Обрубані крони.. обрубані гілки
Скалічені стовбури...рання весна..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831624
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2019
автор: Irin**Ka