Ось пробила страшна година,
зупинився для тебе часу потік.
І вуста твої, моя мила,
оніміли назавжди, навік.
Але голову мучають образи,
серце крає тепло твоїх слів.
Ти тепер лише проміні сонця,
ніжні крапельки літніх дощів.
І коли я із сумом згадаю
твої очі й стареньку любов -
ти у серці моїм оживаєш;
і я вдячна, що в мені тече Твоя кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831593
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2019
автор: Поліна Лісовська