Я в казку березневу заблукаю
І сонечку, мов Богу, помолюсь.
Зима зі стріх краплинками стікає
На землю, що колись назвалась Русь.
Це край, де вись небесна найсиніша,
Тополі край, калини і верби,
Де колискова мами найніжніша,
Й народ живе на хвилях боротьби.
У край у цей закохані лелеки,
Й радіють веснам жури-журавлі,
Що тужать за тими, хто десь далеко.
Нема для них святішої землі.
29.03.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831574
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2019
автор: Ганна Верес