……………….

Чому  не  спиш,  мій  друже  одинокий?!
Пишу  тобі  я  лист  оцей,  пророчий,
Де  не  придумані  заздалегідь  слова,
А  все  є  правдою,  як  чистая  сльоза(вода).

Де  хочеться  кричати  крізь  рядки,
Де,  плачучи,  ти  закриваєшся  на  всі  замки,
Але  ж  не  чесно  одразу  відкривати  всі  тузи,
Бо  далі  буде  не  цікаво,  читати  це  тобі.

Ну  що  ж,  почнемо  мою  сповідь,
І  будь  готовий,  що  шпальне  тебе,  неначе  то  був  голий  провід,
Читай  це  так,  щоб  ні  одна  не  чула  муха,
Бо  ти  і  сам  прекрасно  знаєш  -  стіни  мають  вуха.

Моє  життя,  звичайно  казкою  не  пахне,
Але  ж  і  сміттєзвалищем  тут  не  смердить.
Я  все  зроблю,  що  так  мені  підвласне
І  що  в  руках  моїх,  як  той  вогонь,  горить.

Моя  то  доля,  іншої  собі  хотіла,  
Але  нічого,  можна  перебудувать.
У  вись  не  просто  так  злетіла,
Щоб  бачити  усіх  і  їх  же  ж  здивувать.

Та  ці  дива  трапляються  не  часто,  
Це  щось  таке  незриме  і  прекрасне,
Здається  ще  одна  невпинна  мить,
Все  закружляє  і  у  вічність  полетить.

Та  все  ж,  нехай  це  буде  і  нічна  година,
Нехай  нікому  не  потрібна  вся  ця  писанина,
Але  колись  вона  знайде  свого  поета  мови.
Мені  ж  потрібен  співбесідник  для  розмови  ......

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831569
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2019
автор: Воля Книгошук