Багряне сонце й обрій у вогні.
Я знов зриваю аркуш календарний.
Летять, неначе хмари в небі, дні,
І світ уже не справжній, а примарний.
Хитає вітер привиди дерев,
Й блукають люди сірі містом, наче тіні,
І тільки вишенька у сукні королев,
Вкриває вулицю у свій рожевий іній.
Зтемніло небо й хтось ввімкнув ліхтар,
Але дарма, бо місяць майже повний.
Здається, світ звільнився від злих чар,
І завтра вже не буде монотонний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831485
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.04.2019
автор: T.I.