позбирай ці зорі, зболені упали
із небесного склепіння сподівань.
як стулити їх, розбиті, я не знаю.
я й сама розбилась ними із бажань.
ти розвієш мене вітром, що байдужий.
панахида з каяття і всіх жалів.
я втомилась бути сильною, мій друже
роздоріжжям з невимовності світів.
позбирай ці зорі, зболені упали
із небесного склепіння сподівань.
що із нами в пересудах дивних стало,
як нам завтра тільки з приторних вагань...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831211
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2019
автор: Квітка))