Знову так боляче, бо...
Сонце сховалось за трон.
Світом блукає любов
І зустрічає ворон.
Як же любові одній?
Ноги криваві, босі.
Шарпає день-вітровій
вже посивілі коси.
Боже! Любове! Пробач:
люди немов подуріли.
І замість радощів - плач.
Замість букетів - стріли.
І замість ніжності - грім.
Лють блискавиць шалених.
Так одиноко усім...
Любове, іди до мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831137
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2019
автор: Валентина Голубівська