Любов і безкорисливе служіння —
Природа Бога. Він — слуга істот усіх.
Але, на жаль, людей численним поколінням
Впродовж історії відомих нам часів
Вбивали в голову, що Бог є рабовласник,
А ми всі є Ним створені Його раби,
І що рабом потрібно бути першокласним:
Покірливо Йому служи, Його люби!
А ні — то вічне пекло. Але неможливо
Так полюбити. Все це — жалюгідний фарс.
Бог хоче, щоб були ми вільні та щасливі,
І все. Він поважає й дуже любить нас.
Його геть не цікавлять наші ритуали
І релігійність та обізнаність в Письмі.
Він хоче, щоб ми безкорисливими стали,
Бо тільки так щасливі можем бути ми.
Бо безкорисливість — те, через що ми вільні,
Те, завдяки чому ми є такі ж, як Бог:
Самодостатні, необмежені і сильні.
Бо «безкорисливість» — синонім до «любов».
Бо безкорисливість і є обитель Божа,
Яка очам любові дана в сприйняття.
Ми тільки в стані безкорисливості можем
Учасниками бути Божого життя,
З Ним повсякчас безпосередньо спілкуватись,
Як із найближчим другом бути в зв'язці з Ним.
Призначення життя — у цьому розвиватись.
Призначення життя — іти шляхом весни
До розквіту його у повноті безмежній.
Молімось про любов! Керуймось почуттям
Любові! Безкорисливість і незалежність
Зробім практичним кредо нашого життя!
І оберімо Бога нашим Президентом!
Найкращого слугу народу не знайти.
Бо влада має бути Божим інструментом.
Хай в Його уряд увійдуть лише святі.
Розхожий постулат «святих нема» забудем.
Духовна практика, яку я описав
У цьому вірші, святість кожному здобуде.
Її достатньо, щоб святим з нас кожний став.
[i]30.03.2019, день напередодні виборів Президента України[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831058
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2019
автор: Петро Рух