Світять вікна у ніч із хати…
Одинока живе там мати…
І в дворі лиш одна стежина…
Доля й ненька на ній тужили…
І не спали удвох щоночі,
Сльози й сум виїдали очі,
Бо синочка лишилась – друга,
Тож в душі поселилась туга.
Важко йти із цим по дорозі
(Син пів року не був в порозі,
І не дзвонить, і не вітає –
В п’янім сні, хто зна де, літає…)
Розривається серце мами:
«Чи ж любові в житті знав мало?..»
Гасне світло в її віконці;
Схід багровий вінчає сонце…
6.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко_).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831004
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2019
автор: Ганна Верес