Про що ще вчора шепотіла осінь,
Про що мовчать провісники весни,
Так сталось, десь у хмарах не зійшлося,
Порозлітались, погубились сни.
Тобі так радісно всміхалась осінь,
Мов подруга близька тобі весна,
Понаплітали мрій між тихих сосен.
Мабуть, була зима. Але хтозна …
Хіба минає сонячне проміння?
Чи не вертаються теплі дощі?
Чи тут залежить щось від нашого хотіння?
Для мрій ще не придумані ключі …
І очі не сховаєш в теплий сховок,
І музика знайде тебе будь-де,
Не побудуєш мур собі з відмовок,
Любов з прогулянки на каву забреде.
Не знатимеш, куди і посадити,
Не заховаєш в сумку під замок,
Попросиш разом парком походити,
Де бродить щирість між німих зірок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830999
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2019
автор: Дружня рука