Я просила людського тепла.
Як попрошайка на вулиці!
І щиро не розуміла,
Чому мені завжди відказували.
Просила сердито й обіжено,
А швидше уже вимагала:
"Дайте мені, мені треба!".
Хоч я й не збиралась віддячити!
А люди налякано шарпалися.
Або ж й взагалі "ігнорили".
Я вперто хотіла чужого,
Хоча і свого не мала.
"Чому всі до мене так ставляться?
Чому усі злі і жорстокі?
Не хочуть мене зрозуміти!
Не можуть мене зрозуміти!"
Потрібно було зупинитися.
Не паразитувати на інших!
Почати своє виробляти!
І більше нічого не вимагати!
"Дайте мені! Мені треба!"
Звичайно ж, усі лякалися!
Звичайно ж, усі захищалися!
Чому ж тоді я обіжалася?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830978
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 29.03.2019
автор: _VISKAS_