Все на світі минає,
І відходить кудись...
І ніхто з нас не знає,-
Скільки будемо жить...
Живемо і працюєм
І чогось ще ждемо...
Розумієм і знаєм,
Що колись помремо...
Намагаємось жити
Ми без зла і брехні...
Щось хороше творити
Для країни й сім"ї...
Нас роки не жаліли,
Ми у праці жили...
І років не лічили,
І щасливі були...
Було й болі терпіли,
Завмирали з журби...
І бувало тремтіли,-
Від печалі й біди...
До землі вже схилили,
Нас і болі, й роки...
Та ми мрій не згубили,
Й живемо ще таки...
Пройшли довгі дороги
І слабкі стали ми,
Та ми дякуєм Богу,
Що живем між людьми...
Свої мрії крилаті
Дітям передали,
І вони в нас завзяті,
Як колись ми були...
А свої власні болі
Ми лишили собі...
Пелюстками любові
Покриваєм жалі...
Все на світі минає,-
Та лишає сліди...
І душа ще співає,
Хоч й веде в нікуди...
Стерпим всі негаразди,
Віднесуть їх вітри...
І минуле, й сучасне,-
Все бува до пори...
Про майбутнє ще мрієм,
Хоч душа ще болить...
І добро, й тепло сієм,
І ще хочемо жить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830875
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.03.2019
автор: геометрія