І
Ночі темної, ранку Божого
силуетами у вікні,
що було мені любо-дорого,
увижається уві сні.
Поза обрії – біло-зелено.
Буде ранньою ця весна,
та не нашою... ще не велено,
щоб явилася і вона.
Все лишається у минулому...
У майбутньому – це нова
та омріяна... не забули ми,
поки віримо, що жива.
Набирається диво-силою...
Розвивається. Молода.
І любуюсь я тою милою
як іконою у свята.
Ой не раз було сповідався я
у любові їй на віки,
та не велено сподіватися,
любій братії завдяки.
ІІ
Неділимою і єдиною
побажаємо бути їй.
Іменуємо Україною,
що крокує у світ новий.
.....................................
Я і вірую, і не вірую, –
Ти обрав Її, Боже мій?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830870
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.03.2019
автор: I.Teрен