Літа, як птахи пролетіли,
Вже в мене сива голова.
А серце, наче заніміло,
В нім чую татові слова:
Приспів:
«Звертаюсь я до тебе, сину,
Не заплямуй до віку рід.
Храни, як маму Батьківщину,
Лиши у світі чистий слід.
Не піднімай на внуків руку,
Ділись теплом, що є в душі.
Знанням своїм віддай онукам,
Накрий плащем, коли дощі!»
« А ще прошу, щоб хоч не часто,
Доглянь могили край села.
Знайди для цього хвилю часу,
Стежина щоб не заросла.
Коли почнуть сивіти скроні,
Я подивлюсь зі сторони.
А ти скажи своїм внучатам,
Хай не соромлять сивини.
Бо ми ще стрінемось на небі,
Хотів би стрітись у раю.
Для цього бачу я потребу,
Пораду вислухай мою:
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830788
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 28.03.2019
автор: Віталій Назарук