Відлетіла на білих конях гостя дивна.
Заховала в холодні долоні сутінь днини,
У валізи зібрала сніжинки, шовк і срібло,
А на віях блищали сльозинки, й було видно -
Не хотіла зима втікати світ за очі,
Залишати перини лапаті серед ночі. ..
Та не стала вітрисько будити - вийшла тихо.
Об землю били кінські копита - краплі з стріхи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2019
автор: Альона Ус