Вона вбігла стрімко, холерично,
Озираючись нервово на всі боки.
На мольберті грубо, схематично
Провела пунктиром перші свої кроки.
Прогриміли гучно ранні грози,
Пробудила обнадієне довкілля,
А тоді накрила всіх морозом
Й заховалася, сконфужена, в підпілля.
Не на жарт стривожилися ранки
І вуалі сірі витягли зі сховку.
Всяк готовий замінить вдяганку,
Та прийдеться жити під її диктовку.
І земля-- середньовічний панцир,
На тепло надії канули у Лету.
Може, має в шафі ще якісь скелети
Й піднесе їх згодом в двоєдушнім танці?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830726
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.03.2019
автор: Valentyna_S