Я так на щастя сподівалась,
Удвох долали височінь.
Весняна казка поєднала,
Не у кохання, його тінь.
Я так на щастя сподівалась,
У ціле переплелися разом.
На жаль занадто помилялась,
На місці серця має скло.
Я так на щастя сподівалась,
Вірила в кожне брехливе слово.
Різало скло, наносило рани,
Усе відбувалося знову і знову.
Я так на щастя сподівалась,
Справжнього насправді не зазнала.
Недоспана ніч мої сльози плекала,
Нестерпний біль душа відчувала.
Я так на щастя сподівалась,
А воно дійсно хоч буває?
Ніжним квітом вишня посміхалась,
Адже останньою надія помирає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830724
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2019
автор: Валентина Ярошенко