Приснилося Козі, що Цап прийде у гості,,,
аж дихать не дало, звело груди від млості.
Давненько на Цапка отого позирала,
й він часто поглядав... лиш очі опускала.
Проснулася Коза... А як прийде насправді?!
Розхвилювалася, скажу я вам по-правді.
Варила. Смажила. Всього було багато.
Принесла ще й трави, поприбирала в хаті.
А тут у двері й Цап... Побачила Козичка,
не знає, що сказать. Змінилася на личку.
Та Цап наш - молодець! Хоч він не розгубився.
Ой, як він смачно їв... добряче ще й напився!
По воду, з джерела, ходили вони вдвох.
Живуть дружно й тепер... вже, правда, в чотирьох.
Бо у Козички є козляточка-близнятка.
Отой смачний обід запам'ятав їх татко!
Якщо солодкий сон і вам комусь присниться -
готуйте й ви обід. А раптом пригодиться!
Поїсти ж бо мастак - у нас кожен Цапок.
Вже не одній козичці на користь цей урок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830644
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2019
автор: Надія Башинська