Ми вибираємо, нас – вибирають,
Рідко буває, що співпадають.
Ми хочемо тіні влітку під сонцем,
Взимку – чекаємо теплого сонця.
Взимку буває мороз і відлига.
То в очах – сльози, то в серці – крига.
То ми щось хочемо, а то – не дуже,
А то їсть мовчки душу байдужість.
Ми ходимо тінню, коли кохаємо,
Власної тіні не помічаємо.
Можемо довго будь що терпіти,
Лиш би із нею поруч сидіти.
Та серце, буває, не помічає,
Як його лихо підстерігає.
Де ходять двоє, є ще хтось третій,
Рідко буває вірність до смерті.
Часто буває – не вистачає
Часто буває, що хтось не встигає.
Часто здається чорне нам білим,
Часто здається світле нам сірим.
Може, це так просто здалося,
Чи, може, здавна так повелося,
Що не світитиме лампа без струму,
І не буває радість без суму.
До 1998 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830487
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2019
автор: Павло Коваленко