І ти писав білі вірші...Я їх так не любила!
В них все було білим? Білий кіт-море
У білих окулярах і його біла хвиля
З білими вусами. І твоє біле горе?..
Ти не знав що горе не буває білим?
Що біле горе насправді ілюзорне?..
Тільки ти говорив, що колись кожне горе стане таким - вицвілим.
І тому я злилась! Бо моє горе було чорне!
І вірші твої були зовсім не віршами!
Бо хіба ж без рифми вірші це вірші?
Ті саме, якими захоплювались ті вразливі "дами",
Тому, що їхню колоду покидали "вальти"!
А коли ти покинеш мою колоду?
Коли твоя білизна́ перестане різати очі?
Та збілизна́, що наповнювала твою глибину-природу...
А мене спустошували вже побілілі дні і ночі!
І ти був таким як ті ночі, біле горе і білі вірші!
І мене чарував білою, та не вицвілою інтригою.
Ти був нереальним у своїй нереальності...
І я була нереальною з тобою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830473
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: _VISKAS_