Сплітаються роки́ в узори,
Ми віком своїм їх зовем,
Цей скарб не сховати в офшори,
Щороку багатші стаєм…
Чи буде узор цей веселий,
Квітучий із блиском роси,
А може осінні дерева,
З яких опада жовтий лист…
Цвітуть квіточки́ і на схилі,
Де в ду́шах весна назавжди́,
Виблискують очі щасливі,
І старості кажуть: «Зажди!»
Бувають узори похмурі,
Осінні, туманні дощі,
Неначе іще зовсім юні,
А старість гостює в душі…
Так хочеться їм розказати:
Причини нема для нудьги,
Умійте життя цінувати,
Щасливими буть до снаги!
В життєвих узорах хай будуть
Цвісти квіти щастя й добра,
Ми ж Божі створіння, ми – люди,
Життя нам для ЩАСТЯ Бог дав!!!
23.03.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830432
Рубрика: Нарис
дата надходження 25.03.2019
автор: Галя Костенко