Зростили батьки доньку,
Зростом зависоку.
Дразнили довго Мотьку,
Ще й талія широка.
Розмір взуття 42-й,
До 2-х метрів висотою.
По селу ходили слухи,
Зачіпає об одвірки головою.
То коняка, то жирафа-
Хлопці Мотрю обзивали.
Когось було як спіймає,
То добряче получали.
Вийшла вона заміж,
За низенького Кіндрата.
Говорили- "курім на сміх",
Ті уваги не звертали.
У сім"ї все навпаки,
Мотя Кіндрата носила.
Те робила залюбки,
Завелику мала силу.
Працювала у конторі,
Бухгалтерію вела.
Про кохання в кожнім слові,
Щастя з Кіндратом знайшла.
Почала синці носити,
Були по всьому тілі.
-Тебе почав чоловік бити?-
Запитали колеги з артілі.
-"Боже вас сохрани!"
Він мене, а я його кохаю.
Як таке подумати змогли?
З мене пилинки здуває.
-А де ж синці взялися?
-То у нього така гра.
По мені бігає і веселиться:
"Така велика і вся моя"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830295
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2019
автор: Валентина Ярошенко