П’янке повітря дихає весною.
До світла тягнуть личенька квітки.
Вода криштальна у струмках вертких.
І сонце промені виводить хною,
Заплутавши між хмарок, як нитки.
Розносить звістку жайвір голосистий,
Штурмують небо журавлів ключі.
Несе тепло вже на однім плечі
Окріплий день. Вбирається в намисто,
Зелене, світ. Проснулись сівачі.
Життям нуртує збуджене довкілля.
В бажанні лету знуджена душа
Зі сну зимового, як з кунтуша,
Звільняється, щоб спити диво- зілля
Кохання... І народження вірша.
18 березня 2019
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2019
автор: палома