Ловлю себе: задумуюсь частіше
І ностальгія допікає серце.
Незвично, боязливо, то ж скоріше
Переключаю, як програму герци.
Притуплюю бушуюче сумління.
Із року в рік все більше оглядаюсь
(Залишив жінку і не бачу сина,
Одинаком по осені гуляю.)
Тягне зима заледенілі руки,
Душа ще молода та вже не та.
Наче зозуля накував розлуку
Зростає і душить полин-гіркота.
Листи-виправдання в попіл вкидаю,
Розносить їх вітер безжально у даль.
З сумом гультяї-роки проводжаю
Летять і курличуть так голосно: - Жаль…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830249
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2019
автор: Олеся Лісова