Хтось шукає в житті насолоди.
Чиєсь кредо — жорсткий аскетизм.
Тим і тим наша нижча природа
Лиш занурює нас в егоїзм —
Від життя повноти і від Бога
В ізольованість, в чорну діру,
В духу онкологічну хворобу,
В гарантовано програшну гру.
Що життя головне із призначень?
Що життя є природна мета?
Душу, наче красунечку сплячу,
Розбудити. Її чистота
Містить скарб найдорожчий у світі —
Безкорисливу вічну любов.
Духу чиста природа — любити.
Вклав у вищу природу цю Бог
Насолоди найбільші з можливих,
Найжорсткіші з можливих аскез.
Ця любов щастя є для щасливих,
Для нещасних — до щастя експрес.
Та до тих насолод, що приносить
Ця любов, не прив'язуйся, брате.
Прив'яжись до любові, і досить.
І ніколи не знатимеш втрати.
[i]24.03.2019, Чернігів[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830241
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2019
автор: Петро Рух