Самотність глибока, як все, що велике;
В самотності мріяти вчуся й мовчати:
Мовчання часом голосніше від крику,
А все відболіле - так – слід відпускати.
Що рідне, те прийде, не вразить даремно,
І відданість - в слові, в очах засіяє,
Сповідую щиру і ніжну взаємність,
Щоб в горі і в щасті – назавжди, до краю.
Сьогодні я мріяти буду про ласку,
Про сонце, що Всесвіт осяяло ніжно,
Весну, що дарує реальності – казку,
Про душу близьку, що сумує невтішно.
В глобальному світі з його віражами
Пливуть наші душі, блукають, минають…
Та Вічність – безмежна… Що буде із нами?...
У іншім житті обіймемось… Чекаю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830210
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2019
автор: Світла(Світлана Імашева)