Ти спустилась з небес опівночі,
Пізня музо моя норовлива,
Бо наснагою втішити хочеш
І освятиш чуттів рясну зливу?
Відкладу недочитану книгу,
Доп’ю чай охололо-забутий.
Древні ямби, шикуйтеся в рими,
Путівці вибирайте розкуті.
По-жіночому м’яко пройдімось
Між рядків ненаписаних віршів.
З слів нехитрих щось путнє сплетімо
І для мудрих розставимо верші.
Опочинку ти в дактилях прагнеш,
Чи то пак, вабить, надить співучість?
До світанку, я певна, устигнеш…
Та вчуваю твою нерішучість…
Кажеш, інші зовсім в тебе плани,
Забрела у мій дім мимоходом…
Віршарі твої друзі-- титани,
А до мене прийдеш, може, згодом.
Я ж то думала, що опівночі,
Пізня музо моя норовлива,
Ти наснагою втішити хочеш
І освятиш чуттів рясну зливу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830165
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2019
автор: Valentyna_S