Як дивно небо розфарбувалось враз…
З самого краю раптом запалало
То сонцю вже прийшов спочити час,
І то воно багаття там розклало.
Дерева тихо, мов привиди стоять,
Руками – вітами легесенько ворушать.
Напевно їм не хочеться ще спать,
У сутінках їх оживають душі.
Принишкли всі в чеканні темноти:
Хтось з острахом, а хтось надію має,
Що нічний морок може не прийти,
Якщо не згасне світ на небокраї!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830109
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2019
автор: Vlad_K