Довгими і холодними зими вечорами
Онукам долю бабуся мережить нитками.
Старенька уже стала, та й зір підводить часто,
Але у вишиванках вся її радість й щастя.
Вправно голкою виводить за стібком стібочок
Й постають картини дивні перед наші очі.
Вишиває бабуся долю барвами ясними, -
Щоб щасливими стрічали і лі’та і зими.
Вишиває бабуся долю кольором веселки, -
Щоби людяність і вдячність мали внуки в серці.
Вимальовує бабуся дуба і калину,-
Хай внучата пам’ятають Неньку-Україну.
Вишиває бабуся шлях нитка’ми шовковими,-
Нехай буде онучатам рушник оцей спомином.
Мережить бабуся стежку онукам нитками
І малює її щедро диво-кольорами.
Й тихо-тихо, щоб не почув ніхто із сторонніх
Для нащадків вимолює щасливої долі.
26-27.01.2018
Руслана Ставнічук (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830078
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.03.2019
автор: Руслана Ставнічук-Остаховська